УкрМет: Вже в березні можуть бути відвантажені перші партії брухту в Туреччину

На тлі реєстрації законопроекту про продовження на 5 років підвищеного експортного мита на брухт українські експортери можуть повернутися на зовнішні ринки, щоб підтримати брухтозаготівлю в країні і мінімізувати свої втрати. Підштовхнуло до цього більшою мірою, на думку Костянтина Басса – голови наглядової ради Групи компаній «УКРМЕТ», січневе затоварення ключових споживачів даним видом сировини, внаслідок чого українські металурги почали квотувати закупівлі і екстрено знижувати ціни, не дотримуючись експортного паритету. Якщо закупівельна політика металургів найближчим часом не зазнає змін, імовірним є вихід з пропозиціями про постачання брухту на ринки Туреччини, Молдови та країн Європи.

 – Костянтине Анатолійовичу, наскільки обґрунтовані сьогодні вимоги металургів щодо необхідності продовження дії мита на експорт брухту? Чи загострилася в Україні проблема дефіциту брухту?

– Ми, як і всі українські брухтозаготівники, вважаємо, що для даної ініціативи металургів немає підстав. По-перше, мито дозволяє нашим металургам купувати сировину на $100-150 нижче цін європейських і турецьких виробників і тим самим отримувати надприбуток. Тоді як брухтозаготівники зазнають збитків через низькі закупівельні ціни на брухт, що в свою чергу веде до зниження ломозаготівлі в країні.

По-друге, на сьогоднішній день в Україні існує колосальний профіцит брухту чорних металів. І яскравим прикладом цього є факт брухтозаготівлі: при зростанні закупівельних цін її обсяги в січні – в не сезон – досягли рекордних за останні 10-12 років показників – близько 300 тис. тонн. Так, тут зіграв фактор різкого зростання котирувань брухту на зовнішніх ринках, який зумовив встановлення ціни на брухт металургами України на рівні 9000 грн/т. Разом з тим, якщо металурги зацікавлені в брухті і пропонують адекватні закупівельні ціни на сировину відповідно до змін котирувань брухту на зовнішніх ринках, то обсяги пропозиції брухту збільшуються.

Але українським металургам брухт в таких обсягах, як це було, наприклад, в січні, на постійній основі, мабуть, не потрібен, оскільки після великих закупівель вони з 1 лютого почали «закривати ворота» своїх заводів або квотувати поставки, паралельно екстрено знижуючи ціни і не дотримуючись домовленостей по оплаті, збільшуючи тим самим заборгованість перед постачальниками. Фактично металурги в короткі терміни знизили ціну більш ніж на 2000 грн/т, встановлюючи її набагато нижче, ніж експортний паритет ринку. Крім того, якщо згідно з договірними умовами споживачі повинні не менше ніж за три дні попереджати постачальника брухту про зміну ціноутворення, то в лютому повідомлення приходили за добу.

 – Наскільки інтенсивним був потік брухту, що він привів до «закриття воріт»? І коли, за Вашими оцінками, ринок повернеться до звичного режиму роботи?

– На сьогодні, згідно з нашими розрахунками, запаси брухту, наприклад «Запоріжсталі», дозволяють стабільно працювати протягом декількох місяців. У АМКР запаси брухту на рівні місячного споживання, у «Інтерпайпу» не вистачає площ для зберігання брухту, і вони змушені використовувати складські площі на брухтозаготівельних майданчиках.

Відповідно, ми допускаємо, що як мінімум найближчим часом закупівлі брухту українськими металургами можуть зберігатися на зниженому рівні, що в свою чергу негативно позначиться на брухтозаготівлі. Тим більше, що тільки в березні «Укрзалізниця» виставила на аукціон більше 80 тис. тонн брухту чорних металів.

 – Що в такій ситуації планують робити українські брухтозаготівники, і ваша компанія зокрема?

– Українські експортери металобрухту, і наша компанія не виняток, розглядаємо варіант повернення до експорту, щоб мінімізувати свої втрати і не дати зупинитися брухтозаготівлі в країні. Ймовірним э вихід з пропозиціями про постачання брухту на ринок Молдови і країн Європи, плюс повернення в порти – для експорту сировини до Туреччини. Переговорно-організаційні роботи для відновлення поставок брухту морським транспортом в процесі. І ми не виключаємо, що вже в березні в Туреччину можуть бути відвантажені перші партії сировини.

 – Але чому повернення до експорту розглядаєте тільки зараз, якщо зліт цін на зовнішніх ринках стартував ще в листопаді-грудні, і з тих пір котирування залишалися досить привабливими?

– За роки дії високих мит ми, як і багато експортерів, «пішли» з портів, щоб не нести додаткові витрати і якийсь час спостерігали за ситуацією, бажаючи переконатися в її довготривалості. Тому як відновлювати всю логістику, орендувати перевалочні площі заради кількох угод – великим експортерам не доцільно. Крім того, українські металурги підтримували відносний паритет з експортними цінами і своєчасно оплачували поставки сировини. Але з лютого ситуація змінилася.

 – Якими бачите перспективи зовнішніх ринків – чи можна говорити про стійке відновлення експорту?

– Ринки продовжують відновлюватися, відповідно, попит на брухт є. Після того як Китай повернувся після святкувань Нового року, ціни на зовнішніх ринках демонструють зростання. Так, після падіння практично на $100/т цін на брухт, сьогодні вони наближаються до пікових значень грудня-січня. Виходячи з поточної ситуації, ми бачимо тренд на збереження високих цін на брухт – на рівні близько $450-480/т як мінімум до початку літа. А далі не виключаємо, що підтримку надасть і сезонний фактор.

В результаті, як мінімум в найближчі 2-3 місяці експортний напрям для продажів брухту буде зберігати привабливість, і дасть можливість підтримати українську брухтозаготівельну галузь, поки на внутрішньому ринку попит на брухт очікується зниженим.

 – Ви згадали про пропозиції в Молдову і країни Європи. Відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС, при таких поставках мито було набагато нижче (EUR 5/т), однак для застосування такого тарифу потрібен сертифікат EURO 1, з оформленням якого виникали серйозні труднощі. Зараз ситуація змінилася?

– Так, дійсно, з отриманням сертифікату EURO 1 в нашій країні є труднощі. Його просто не отримала жодна компанія при експорті брухту чорних металів водним транспортом, оскільки це найбільш звична логістична схема для поставок на зовнішні ринки. Митниця не видає його без пояснення причин. Мабуть, існує заборона на його видачу ... Але поточний рівень цін на зовнішніх ринках вигідний навіть при оплаті мита EUR 58/т.

 – З січня цього року Китай скасував імпортні мита на брухт, чи стане цей напрям привабливим для експорту з України?

– Китай не цікавий, оскільки далеко, і дорогий фрахт. З України простіше і вигідніше експортувати брухт до Туреччини, де ціна на сировину в даний час залишається досить високою. Крім того, даний ринок для нас є традиційним, зрозумілим і з налагодженими каналами збуту, налагодженої логістикою.

 – Наскільки ефективним, прибутковим буде експорт в порівнянні з продажами на внутрішньому ринку, з огляду на дію мита? І якими мають бути умови на внутрішньому ринку, щоб брухтозаготівники були не зацікавлені в експорті сировини?

– Проста калькуляція. Витрати експортерів, з урахуванням мита в EUR58, фрахту і портової перевалки – близько $110. На початок березня ціна на брухт у Туреччині була $450/т. Відповідно паритетна ціна на ринку України, для того щоб експортеру було не вигідно вивозити сировину за межі країни, повинна бути $340/т або близько 9400 грн /т. А на 1 березня ціна закупівлі брухту українськими металургами була встановлена ​​на рівні 6700 грн /т. Відповідно виникає цілком логічне запитання: навіщо працювати з українськими металургами, якщо вигідніше платити державі мито в EUR58, відвантажувати брухт в Туреччину і при цьому заробляти пристойні гроші з тонни.

Якщо позиція металургів зміниться, і ціни закупівлі найближчим часом виростуть, наблизившись до експортного паритету, великі брухтозаготівники готові продовжувати працювати на внутрішньому ринку. При поточних рівнях експортних цін на брухт закупівельні ціни на українському ринку необхідно збільшити на 800-1000 грн/т, наблизивши до 8000 грн/т.

 – Про які обсяги експорту з України може йти мова? І чи не стане відновлення експорту приводом для посилення обмежувальних заходів?

– У нас в країні можливо все: починаючи від збільшення мита до EUR 70-100/т аж до заборони експорту брухту з країни. Разом з тим, на нашу думку, сумарний обсяг експорту не буде перевищувати 10-15% від загальної брухтозаготівлі в місяць.

 – Якщо все-таки мито продовжать, якими будуть наслідки для ринку і брухтозаготівельної галузі?

– Нас чекає продовження стагнації ринку і зниження брухтозаготівлі, яке спостерігається з 2016 року. За підсумками року брухтозаготівля може скласти приблизно 2,5-2,6 млн тонн, а цього недостатньо для покриття потреб металургів.

Приклади наслідків для ринку від застосування регуляторних заходів є і у інших країн. Наприклад, Казахстан вводив заборону на експорт брухту, і брухтозаготівля зменшилася в 3 рази, тому що не було адекватної ціни, і стало невигідно працювати. У нас відбувається те ж саме. Металурги говорять, що брухту не вистачає. А це не так, просто повинна бути ціна на брухт, яка покривала б витрати на його збір і дозволяла брухтозаготівникам заробляти і розвиватися. А витрати сьогодні виросли: паливо, зарплата, логістика.

Є певна точка собівартості збору, яка у нас в країні перебуває на тому рівні, при якому, з огляду на низьку ціну реалізації брухту, заробити практично неможливо. А низька ціна брухту забезпечується за рахунок мита.

 – Чи бачить компанія компромісне рішення у ситуації, що склалася?

– Якщо розглянути динаміку відвантаження експорту брухту чорних металів за останні 10 років, то експорт брухту в більшості не перевищував 10% від загальної брухтозаготівлі. Різкі сплески, які спостерігалися в 2014-2015 роках, були обумовлені як скороченням брухтоспоживання в країні при збереженні досить високих обсягів його заготівлі, так і прагненням гравців реалізувати на очікуваннях збільшення мита максимальні обсяги.

Разом з тим, я вважаю, що мито має місце бути, але повинно бути набагато нижче – на рівні EUR 10-15/т. Це стимулювало б металургів витримувати експортний паритет і закуповувати брухт відповідно зі світовими цінами. А брухтозаготівників – нарощувати обсяги брухтозаготівлі або зберігати їх на рівні, необхідному для забезпечення потреб і внутрішнього ринку, і можливості експортувати до 10% брухту. І тільки тоді брухтозаготівники зможуть і заробляти, і з розвиватися.

Припустимо, мито знизять до EUR 15/т замість поточних EUR 58/т. Ціна на брухт виросте на EUR 43/т або близько 1400 грн/т, що дозволить набагато більшій кількості брухтозаготівників брати участь в процесі збору брухту. В результаті, при зниженому миті, брухтозаготівля може досягти 3,5-3,6 млн тонн, з яких 350 тис. тонн – близько 10% – може бути відвантажено на експорт. Решта 3,2 млн тонн абсолютно задовольняли б потребу всіх металургів. Але при цьому собівартість цих обсягів брухту стає дорожче на EUR 138 млн. І саме через EUR 138 млн зростання собівартості сировини метпідприємства спільно виступають за продовження мита.

 Джерело: журнал «Метал-Курьер» №1 (50) / 2021