Українська асоціація вторинних металів (УАВтормет) оцінює металофонд країни в 300-500 млн т. А за даними інших джерел, він становить 600-650 млн т. Крім того, металофонд постійно поповнюється. Тому при заготівлі брухту об'ємом як мінімум 5 млн т на рік (і навіть удвічі більше) говорити про виснаження його запасів не доводиться. Це, по-перше.
По-друге, неправильний і теза, що брухту не вистачає металургам. Ось цифри. У 2017 році лому склала 3,7млн т. На меткомбінати прийшло 3,2млн. т. По імпорту нам надійшло 28,6 тис. т. Металурги в останні роки використовували не більше 12% привізного брухту (відповідно до обсягів виробництва сталі), а в 2017-м - приблизно 15%. Підкреслимо, мова йде тільки про сировину привезеному на метзаводи з боку. А ще врахуйте, що на метпідприємствах при виробництві продукції утворюється і власний, так званий оборотний лом.
Структура вітчизняних сталеплавильних потужностей в порівнянні з 2017 р не змінилася. Залишається колишньою і технологія. У минулому році ми виготовили 21,4млн. т стали. Значить, для її виплавки треба було 21,0 х 0,15 = 3,15млн. т привізного брухту. Сьогодні ми можемо заготовлювати в рік приблизно 5 млн т. Брухту, як це було нещодавно. Виходить, Україна може і повинна експортувати не менше 1,5 млн. т брухту в рік.
Цікаво й інше. Коли ми у величезних обсягах продаємо залізну руду, заготовку, сляби і інші напівфабрикати закордонним металургам, то забезпечуємо їх роботу в більшій мірі, ніж будь продаємо брухт. Зауважимо, у нас ніхто не обмежує експорт залізної руди, яка більш важлива сировина для металургії, ніж лом. Також немає експортного мита на напівфабрикати. Величезна мито встановлене тільки на металобрухт.
Йдемо далі. В Україні працюють чотири більш-менш великі електрометалургійних заводу, яким потрібен металобрухт, а також мікропідприємства, які не відіграють значної ролі в споживанні брухту. Меткомбінати повного циклу, що визначають обличчя нашої металургії, експлуатують доменні печі й конвертори, а тому можуть працювати тільки на руді. Взагалі не використовуючи лом! Справа в тому, що доцільність використання у виробництві сталі брухту на таких комбінатах визначається перш за все цінами на залізну руду з одного боку, і цінами на брухт чорних металів, з іншого. Порівняно низька вартість руди (приблизно 70 доларів за тонну) робить її вигідною. Чому?
Собівартість готової продукції на комбінатах з повним металургійним циклом на 80% залежить від собівартості чавуну, а зовсім не вартості привізного брухту. Скажімо, на світових ринках восени минулого року тонна чавуну коштувала майже 370 доларів, а брухту - приблизно 315 доларів. І знову виходить, що при нинішній вартості металургійного переділу нерідко вигідніше лом експортувати, а не топити його в заготовку або сляби і експортувати ці напівфабрикати. Словом, всупереч поширеній думці, брухту чорних металів нашим металургам вистачає з лишком. Більш того, Україна буквально затоварилися цією сировиною. Наші підприємства мають необмежені можливості купувати на внутрішньому ринку стільки металобрухту, скільки хочуть. І обсяги його заготовок і експорту можна збільшити в рази! Вже в 2019 році в Україні додатково до обсягу, який збирають зараз, - майже 3,8млн. т. - може бути заготовлено ще 1,0-1,5 млн т.
З повною версією матеріалу Марії Четирко ви можете ознайомитися за посиланням http://www.golos.com.ua/article/312683
